Есть вопросы?





Сейчас 2 гостей онлайн


Н.І. Погорільська

Виховна позиція матері дитини-інваліда як психологічний чинник її адаптивної поведінки

 

Анотація: Основну увагу в статті зосереджено на вивченні особливостей адаптивної поведінки жінок, які виховують дітей-інвалідів, шляхом вивчення особливостей виховної позиції матері дитини-інваліда. Проаналізувавши отримані результати, можна зробити висновок про наявність двох виховних позицій: „домінуючої” та „потураючої”. Одним із чинників, який впливає на вибір виховної позиції є рівень прояву співзалежності матері щодо дитини.

Ключові слова: матері дітей-інвалідів, адаптивна поведінка, виховна позиція, домінуючий та потураючий типи виховання, співзалежність.

 

Н.І. Погорільська

Індикатори психологічної адаптації до тривалої психотравми матерів дітей з обмеженими можливостями

Понад 650 мільйонів людей, що становить приблизно 10-15 % населення світу, живуть з інвалідністю. Згідно офіційної статистики кількість людей з обмеженими можливостями в Україні становить 2,67 мільйонів, що становить близько 5,2 % від всього населення, у тому числі дітей і підлітків приблизно 250 тисяч. Проблеми реабілітації таких людей викликає все більший науковий, практичний і навіть державний інтерес. Насьогодні на державному рівні створено програми інтеграції в соціумі людей з обмеженими можливостями, всебічної адаптації та їх професійної самореалізації. Проте, на жаль, дуже мало уваги звертається спеціалістами на проблеми матерів дітей з обмеженими можливостями.

 

Погорільська Н.І.,

Практичний психолог УСАР,

ВМУРоЛ «Україна»

Емпіричне вивчення феномену співзалежності у матерів дітей з порушеннями психофізичного розвитку

Працюючи із абітурієнтами та студентами з психофізичними порушеннями, було встановлено, в деяких випадках, низьку ефективність психологічної допомоги. Подальше дослідження показало, що причиною цього часто буває незмінне середовище сім’ї, в яке дитина повертається. Тому обов’язковим етапом практичної діяльності психолога є робота із матерями (так як близько 56% відсотків сімей неповні). Проте, на жаль, дуже мало уваги звертається спеціалістами на проблеми матерів цих дітей. В літературі, що присвячена цим питанням, увагу зосереджено переважно на етапах переживання матір’ю факту народження дитини-інваліда. (Романова О.А., 1983; Маросанова Є.М., 1990 Ткачова В.В., 1999.) І майже відсутні будь-які матеріали, які стосуються психологічних особливостей, що виникають як результат пристосування до хронічного дістресу у цих жінок. Випадки з психотерапевтичної практики (аналіз теоретичних джерел [2, 4] та власні спостереження) підштовхнули до вивчення співзалежності як захисного стилю поведінки у матерів дітей-інвалідів.

 

Зв'язок мотиву афіліації та механізмів психологічного захисту у студентів технічної та гуманітарної спеціальностей

Погорільська Н.І., Охріменко Н.

Національний авіаційний університет

 

У сучасному світі ефективність спільної діяльності багато в чому визначається взаєминами особистостей, важливу роль для побудови яких відіграє ступінь задоволеності потреби в афіліації (прагнення до інших людей). При відсутності задоволення цієї потреби відбувається формування загостреного почуття відчуженості, страху зближення, а невміння й нездатність будувати близькі відносини з людьми на тлі наявності потреби стає базою для розвитку невротичних станів, позитивними формами яких, в рамках фрейдистської теорії, вважається інтенсивний психологічний захист [1].

 

УДК 159.923.2-055.52+612.017

Погорільська Н.І.

ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ МАТЕРІВ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Основну увагу в статті зосереджено на вивченні ставлення до себе як чинника соціально-психологічної адаптації матерів дітей з обмеженими можливостями. Встановлено, що визначальний вплив на адаптацію спричиняють наступні компоненти ставлення до себе: внутрішня конфліктність, самозвинувачення та відкритість.

 

В статье обращается внимание на изучение самоотношения как фактора социально-психологической адаптации матерей детей с ограниченными возможностями. В ходе исследования определено, что на адаптацию матерей имеют сильное влияние такие компоненты самоотношения как внутренняя конфликтность, самообвинение и открытость.

 

Погорільська Н.І.

Психологічний супровід матерів дітей-інвалідів 

 

Враховуючи аналіз існуючих досліджень, а також власні теоретичні та емпіричні дослідження, жінки, що виховують дитину-інваліда, характеризуються значно нижчими показниками по соціально-психологічній адаптації (знижене сприйняття інших, себе, емоційний дискомфорт, екстернальність), застосування неефективних стратегій подолання кризової ситуації та заниженою самооцінкою. [2, С.113] Як відомо, це свідчить про те, що в соціумі вони займають пасивну (невпевнену) позицію. Не вміючи вирішувати конфлікти, вони намагаються уникати їх, не вміють відстоювати свої права, які, в деяких випадкам, їм взагалі не відомі. Оцінюючи себе неадекватно, часто такі жінки прагнуть приховувати своє «правдиве Я», так як вважають, що як тільки люди взнають, які вони насправді, то одразу ж відвернуться. Через це і дуже часто вони страждають, адже, на їх думку, відмовити іншій людині, сказати «Я не знаю» чи «Я не можу», означає «очорнення» себе в їх очах. Тому важливим і важливим є психологічний супровід матерів дітей-інвалідів не лише на етапах кризового переживання факту народження дитини з психофізичними вадами, а й на подальших етапах їхнього життя.